Ритуал

1358 рік. Європа помирає. Чума перетворює міста на суцільні кладовища, а ночами люди чують шепіт тих, кого поховали вдень.
Церква переконана: це не хвороба. Це прадавнє зло, що прокинулося разом із відьмою, яку неможливо вбити.
Ви — останні, хто погодився супроводити полонянку до покинутого абатства. За переказами, лише там зберігається книга, здатна завершити обряд вигнання. Але ніхто не розповів вам найголовнішого…
Ніхто з тих, хто входив до абатства, ніколи не повертався.
Коли важкі двері зачиняються за вашими спинами, навколо запановує мертва тиша. У каплиці й досі горять свічки, хоча тут не було людей уже багато років. На стінах проступають свіжі сліди крові. З темних коридорів долинає дитячий плач… а потім — чийсь сміх.
Ви помічаєте, що полонянка зникла.
Саме в цю мить лунає дзвін.
Перший удар.
За давнім пророцтвом, із кожним ударом дзвона межа між світом живих і світом мертвих стає дедалі тоншою. Після дванадцятого удару відьма більше не потребуватиме людського тіла. Вона зможе вселитися в будь-кого з вас.
Та найстрашніше відкривається пізніше.
Відьму ніколи не привозили сюди. Вона завжди була тут.
Вас заманили до абатства не для того, щоб зупинити зло.
Ви — остання жертва, необхідна для завершення ритуалу.
Поки ви шукаєте вихід, у темряві хтось ходить зовсім поруч. Іноді ви чуєте важке дихання за спиною. Іноді відчуваєте чиюсь холодну руку на своєму плечі.
Але коли озираєтеся…
Нікого немає.
Чи, можливо, вам лише так здається.
Адже темрява вже знає ваші імена. І до опівночі їй потрібно забрати лише одне…
Вашу душу.